Літні смаколики

Готувати влітку особливо приємно хоча б тому, що можна просто помити-порізати овочі – і обід готовий. Іноді навіть і не хочеться чогось іншого, крім швиденько нарізаного салату та соковитих фруктів з медом.


Літо – час ягід (полуниць) з кулешею. Перетовкти вручну ягоди, перетворюючи їх в неймовірно запашне пюре, додати сметани та меду (і спробувати не з’їсти цю смакоту одразу), швиденько зварити кулешу, і подати на стіл, поки не вистигла, змішуючи з ягідним пюре. Це – цілий ритуал, без якого літо не літо.

Потім плавно приходить час стручкової квасолі – в Карпатах її по-різному називають, у нас кажуть «лопатки’» з наголосом на останньому складі. Їх подають до столу вареними, зі сметаною та часником, і запах цієї страви збирає родину до столу без усякого нагадування.

Потім – кукурудза. Це, мабуть, кожному знайоме – нетерпіння, поки звариться ціла кукурудза, яку потім дбайливо посипатимеш сіллю, перед тим, як надкусити. Кукурудза – це смак дитинства, коли літо було часом захопливих пригод і сміливих мрій.

І постійно – суниці, афини (чорниці), смородина, свіжі помідори (найкраще, коли домашні, запашні), огірки, шпинат та рукола, молода картопля з кропом, гриби (ох, ці гриби!), свіжий мед, персики та абрикоси, горох… Свіжий горох – зварити його в підсоленій воді, а потім на хвилинку кинути на сковорідку зі шматочком масла, і нічого більше не треба для щастя.

Літо – час чистого гастрономічного задоволення. Час експериментів на кухні, пікніків з друзями, соковитого шашлику, холодного лимонаду. Час, коли в холодильнику обов’язково має бути лід, коли найпростіші страви – найсмачніші, коли шукаєш справжнє, домашнє морозиво або робиш його вдома.

Бажаємо Вам насолодитись цим літом сповна.

Текст та фото: Тереза Троць

Поділитись:
slow living

Slow living – про мистецтво повільного життя

Slow living – дослівно перекладається як «повільне життя» і вже цим інтригує, правда? У час, коли темп наших буднів невпинно прискорюється, концепція осмисленості та повільного життя набуває нового сенсу.

slow living

У 1989 році на Іспанській площі у Римі відкрили McDonald’s, що вельми обурило Карла Петріні – засновника руху slow food, з якого усе й почалось. Він протестував проти фастфудів, аргументуючи це тим, що швидке харчування не тільки шкідливе для здоров’я, але й вбиває саму культуру трапези. Рух slow food з того часу набув популярності, зараз його мета – створення якісних ресторанів, культивування традиційної кухні та здорового харчування, підтримка сільського господарства. На офіційному сайті можна знайти багато цікавого – зокрема мене потішив Маніфест Slow Food.

З часом slow food переріс у цілу філософію і став частиною масштабного руху slow living. Основна його ідея – як можна зрозуміти з назви – у тому, щоб не поспішати. Повільно, осмислено проживати цей момент, тут і зараз, відчувати його кожною клітинкою тіла, бачити усі деталі. Це не медитація (хоча має дещо спільне), не рух до просвітлення – це про те, щоб зловити свій розмірений темп і осмислювати те, що відбувається. Slow living також має дещо спільне з мінімалізмом – ти маєш основну концепцію, ідею, але правила визначаєш сам. Карл Оноре, один з найвідоміших адептів цього руху, запевняє – slow living не означає робити усе повільно, це означає знайти правильний ритм і робити усе якісно. 

slow living

Культура повільного життя має багато відгалужень – повільне мистецтво, повільне читання, повільна освіта, повільні подорожі, повільне садівництво і так далі. Тобто для одних це неспішні прогулянки, без навушників і телефону, без дзвінків і фотографій – ідея в тому, щоб прогулятись парком, спостерігаючи за тим, що навколо, і можливо – за тим, що всередині тебе.

Для інших – ранкові чи вечірні ритуали. Це може бути всього півгодини чи година, яку ти присвятиш собі, своєму тілу та здоров’ю, своїм маленьким захцянкам. Чи година, яку ти витратиш на уважне читання того, що тобі подобається – а не того, що потрібно прочитати до понеділка. Це може бути навіть прибирання раз на тиждень – коли кожна річ повертається на своє місце, викидається усе зайве, а дім наповнюється свіжим повітрям. У мене є знайомі, для яких slow living полягає в тому, щоб приємно та якісно провести час з рідними чи друзями, не відволікаючись ні на що інше.

Якщо занурюватись глибше – slow living плавно почне розповсюджуватись на всі сфери життя, від роботи до стосунків з близькими. З маленьких кроків може початися велика подорож до своїх бажань, до того темпу життя, який підходить саме тобі.

Для мене повільне життя почалось все-таки з трапези. Це теж свого роду ритуал – сервірувати стіл, викласти страви в потрібному порядку (привіт перфекціоністам), поставити красиві келихи (навіть якщо питиму тільки воду), розділити трапезу з близькими людьми. Протягом років ми зберегли традицію збиратись за стіл усією сім’єю – навіть якщо доводиться посунути власний графік на день. Slow food – це їсти повільно, неспішно смакуючи кожен шматочок, ділитись новинами та ідеями, говорити про щось приємне та цікаве, вибудовувати власні традиції.  Slow food – це про культуру харчування та якість продуктів, тобто – ніякого фастфуду та напівфабрикатів, адже страви зі свіжих та якісних продуктів не тільки смачніші, але й корисніші для здоров’я.

slow living

Моє універсальне правило: менше соцмереж. Хоча ця культура завойовує позиції в digital (існує повільне програмування, повільний дизайн та повільний маркетинг, наприклад), гортати стрічку Фейсбуку кілька годин підряд це не slow living, це прокрастинація  🙂 

Прикладів того, як перенести концепцію slow living на повсякденне життя дуже багато. Це гнучка, але дуже корисна ідея – slow living допомагає сконцентруватись на тому що навколо та всередині тебе, відновити енергію та баланс, заспокоїтись, знайти власний темп. Потрібен час, щоб зрозуміти, що таке slow living для тебе, виробити власні правила – або вирішити, що ніяких правил не потрібно.

Почитати:

Карл Оноре «In Praise of Slowness: Challenging the Cult of Speed»

Офіційний сайт Slow Food

Slow Movement– така собі Вікіпедія по філософії руху

Fish – чудовий український журнал. Як зазначається на сайті, має дві складові “FISH EYE: повільне медіа з широким кутом огляду (wide-angle slow media) і FISH Magazine: незалежне видання про сучасну культуру”

Kinfolk – історія цього журналу дуже класна, як його філософія. На офіційному сайті можна знайти багато цікавого.

Стаття Юлії Копиткової про Slow Living

Подивитись:

The Slow Revolution – дискусія-лекція від Carl Honoré, Gervais Williams, Deepa Patel та Kate Fletcher

Kimi Werner “When you feel the need to speed up, slow down” TEDxMaui

Наше відео про процес створення кераміки – воно медитативно-релаксаційне 

Текст та фото: Тереза Троць

Поділитись:
тарелі

Кажуть, для манії величі достатньо однієї манії

Кажуть, для манії величі достатньо однієї манії  Ми зробили дві великі ексклюзивні речі – і на даний момент це найбільші тарелі на стіну, які ми коли-небудь робили! Величина керамічного виробу прямо пропорційна майстерності гончара – ми до останнього переживали про ці вироби.

Спочатку розповімо та покажемо одну з них, діаметром 56 см.

Але почнемо з самого початку! Серед наших постійних клієнтів є одна класна пані, яка завжди вміє підняти нам настрій та зарядити позитивом, а ще – в неї є кілька прекрасних коней. Час від часу вона викладає їх фото і ми завжди з захватом розглядаємо цих сильних та граційних красенів.

Одне фото так сподобалось Терезі, що вона зробила декілька ескізів – і коли прийшов час обирати, що ж намалювати на цій тарілці, ідея з’явилась дуже швидко. Кінь прекрасно вписався на тарілку, серед гуцульського орнаменту та потрійного скандинавського переплетення, символізуючи собою рух до свободи.

Робоча назва тарілки – “З Веселих Туманів” 

Зйомка та монтаж: Тереза Троць

Музика: Global Genius “Burnt End Bonanza”

 

 

А ось і друга таріль – цього разу прямокутна! 

Її розмір 53.5 см на 41.5 см – справжня керамічна картина! Детально намальований гуцульський інтер’єр гарно доповняє затишний домашній сюжет. За столом зібралась уся сім’я, у печі гріється страва в казанку, а кіт спостерігає за усім з найтеплішого місця. За ґаздою видно пишний креденс, а на передньому плані красується куделя ґаздині – усе це можете роздивитись на відео!

Зйомка та монтаж: Тереза Троць
Музика: Jayme Stone «Elzic’s Farewell»

 

Поділитись:
Кераміка Марокко

Кераміка Марокко – царство геометрії та кольору

 

Мистецтво та ремесла Марокко не можуть залишити байдужим. Динамічні, яскраві, складні орнаменти живуть своїм, особливим життям не лише на кераміці, а й на дереві, тканинах, килимах, прикрасах та багатьох інших предметах побуту. Марокко втілює собою увесь шарм стилю бохо, який перебував на піку популярності в кінці шістдесятих (та й досі впевнено тримає свої позиції).

Continue reading “Кераміка Марокко – царство геометрії та кольору”

Поділитись:
кераміка

Турецька кераміка – Ізник, Кютаг’я, Чанаккале

Продовжуючи тему різних стилів та технологій у кераміці, сьогодні хочеться поговорити про турецьку кераміку ХVI-XIX століть. Зробимо такий собі  стрибк у просторі і часі від індіанських гончарів минулого століття до кераміки Османської імперії.

Continue reading “Турецька кераміка – Ізник, Кютаг’я, Чанаккале”

Поділитись:
Марія Мартінез

Індіанська кераміка Сан-Ільдефонсо та Санта-Клари Пуебло. Марія Мартінез

Ми продовжуємо серію заміток про традиційні кераміки різних народів – вже встигли поговорити про Китай та познайомити Вас з індіанською керамікою племені Акома, яке відноситься до культурної групи Пуебло. Тема індіанської кераміки так мене зацікавила, що я продовжую її, і сьогодні – про кераміку індіанців Сан-Ільдефонсо та Санта-Клари Пуебло, а також легендарну майстриню Марію Мартінез.

Continue reading “Індіанська кераміка Сан-Ільдефонсо та Санта-Клари Пуебло. Марія Мартінез”

Поділитись:
Acoma pottery

Кераміка племені Акома

Acoma potteryАкома – індіанське плем’я, яке відноситься до культурної групи пуебло. Живуть на території однойменного поселення, в штаті Нью-Мексико, США.
Саме поселення Акома знаходиться на високому схилі, через що його часто називають Небесним Містом (Sky Sity). З 1150 р. Акома Пуебло завоював репутацію найстарішої постійно заселеної громади в Північній Америці. Станом на 2005 рік плем’я нараховує 4819 членів.

 

Continue reading “Кераміка племені Акома”

Поділитись:
Порцеляна

Легенда криваво-червоної порцеляни

Кераміка династії Юань та династії Мін

Династію Юань (1271-1368 рр) куратори China Online Museum називають «перехідним періодом у розвитку китайської порцеляни». Справді, кераміка того часу зберегла в собі багато від кераміки династії Сун, проте одразу помітно якого розвитку набула підполив’яна біло-блакитна порцеляна. Китайці вже мали досвід роботи з кобальтом, ще з часів династії Тан, але широке поширення  він отримав кілька століть по тому. Кераміка династії Юань характерна не лише блакитним, але й червоним кольором, рідше зустрічається зелений.

Continue reading “Кераміка династії Юань та династії Мін”

Поділитись:

Кераміка династії Сун

Кераміку періоду династії Сун (960-1279 рр) називають однією з найбільш знакових для Китаю. На той час Китай вже міг похизуватись значними здобутками у виготовленні кераміки, проте саме в цей період майстри структурували увесь попередній досвід. Як розповідає Джесіка Чанг (спеціаліст з китайської кераміки та предметів мистецтва у Christie’s), існували цілі словники печей, глазурей та форм – “Якщо вид глазурі не відповідав формі, значить виробу не робили”. Continue reading “Кераміка династії Сун”

Поділитись: