Легенда криваво-червоної порцеляни

Легенда криваво-червоної порцеляни

Це переклад чудової статті про червону підполив’яну кераміку Jihong “Легенда криваво червоної порцеляни”, опублікованої на ресурсі China Culture

Підполив’яна червона порцеляна помітно відрізняється від інших стилів китайсько кераміки своїм яскравим, живим і насиченим кольором. У традиційній китайській культурі червоний колір означає радість, щастя та удачу. Таке поєднання форми та змісту зробило червону підполив’яну порцеляну дуже популярною і попит завжди перевищував пропозицію.

Тарілка Jihong, період правління Юаньчжана I, династія Мін

“Якщо ви хочете стати банкротом, почніть робити червону порцеляну” – це популярний вислів серед виробників кераміки, тому що цей вид порцеляни є дуже важким та недешевим у виготовленні. Дорогі матеріали та складна техніка глазурування є двома основними перешкодами у її виробництві. Під час випалювання цієї порцеляни надзвичайно важливо контролювати температуру та час, щоб порцеляна не тріснула та не змінила свого кольору.

Через екстремальні труднощі у виробництві, технологія виготовлення цієї порцеляни була втрачена, і відродилась зовсім недавно, завдяки сучасним технологіям.

Походження червоної підполив’яної порцеляни

Червона порцеляна була винайдена завдяки щасливій випадковості. За часів династії Тан (618-907 рр), бронза широко використовувалась в майстернях Чанша для надання порцеляні зеленого кольору, і випадково було виявлено, що різні теператури випалу можуть зробити колір червоним.

Порцеляна Jihong, династія Цін

Технологія виробицтва була восконалена за часів династіх Сун (960-1279 рр), коли велика кількість червоної порцеляни була виготовлена у печі  Jun, в провінції Хенань. Проте майтри досі не мали достатньо навиків, тому часто виходили інші кольри поряд з червоним або й замість нього.

За часів династії Юань (1271-1368), майстри почали активніше виробляти червону підполив’яну порцеляну в Цзіндечжені, провінція Цзянсі, відомому, як китайська столиця кераміки. За правління Юнле у період династії Мін (1368-1644 рр), майстерність гончарів значно покращилась, а червоний колір став яскравішим.

Пізніше порцеляну Jihong почали робити для жертовних церемоній. Ji означає приносити в жертву і hong означає червоний. Jihong з Цзіндечженю перевершила усю попередню порцеляну як в блиску, так і в кольорі. Коштовні каміння, такі як корал, агат, нефрит, перли і золото іноді додавали до оздоблення цих виробів.

Легенда про червону порцеляну Jihong

Було надзвичайно важнко виробляти цей вид порцеляни, і шанси на успіх були дуже малими. Успішне виробництво червоної порцеляни демонструє інтелект та самовідданість людей, які працювали в Цзіндечжені.

Популярна місцева легенда говорить, що навіть їх кров була принесена в жертву для цієї справи. Згідно розповіді, імператор Сюань Цзун за часів династії Мін (1368-1644) хотів використати червону порцеляну, у ритуалах поклоніння богу сонця, і видав імператорський указ, згідно якого майстри Цзіндечженю мусили виготовити ритуальні предмети. Після багатьох спроб, майстри так і не змогли зробити червнону порцеляну, і були покарані та кинуті до в’язниці, їм погрожували смертю, якщо вони не виконають бажання імератора.

Куілан, дочка старого майстра, була дуже засмучена, коли її батько потрапив до в’язниці. Розгнівана цією несправедливістю, вони кинулась у гарачу піч. Через два дні працівники відкрили піч і дуже здивувались, побачивши, що порцеляна всередині була криваво червоною. Люди вважали, ніби кров Куілан зробила порцеляну такою яскраво-червоною, що й дало їй назву Jihong.

Порцеляна лише для імераторів

Наступні імератори також бажали володіти коштовною червоною порцеляною, яку, за легедною, так важно зробити. З більш ніж десяти тисяч виробів у музеї кераміки Цзіндечженю є тільки десять виробів Jihong, та менше ста виробів – у музеях по всьому світі.

Покоління майстрів Цзіндечженю  намагались виробляти цю порцеляну, але протягом наступних кількох сотень років порцеляну Jihong так і незмогли успішно відтворити. З часів династії Мін, коли вперше була виготовлення червона порцеляна, майстри робили численні спроби виготовити її, але результати не були настільки ж хорошими.

В імператорських майстернях кераміки були дуже високі стандарти якості. Порцеляна, витовлена там, проходила суворий процес відбору. Вироби, які його не пройшли, розбивали або закопували, тому що прості люди не мали права використовувати їх.

У 1982 році була випадково знайдена древня імераторська майстерня, в якій виявили багато шматків червоної порцеляни. Археологи побачили, що багато шматків складаються у цілі вироби. Виглядало, що порцеляна була розбита навмисно. Детальніший огляд показав відсутність явних дефектів, деякі з шматків були зроблені дуже майстерно і зберегли свій насичений колір навіть після сотень років.

Відродження червоної порцеляни Jihong

Західні вчені досліджували хімічний склад цієї порцеляни у 19 столітті, але спроба відтворити її провалилась.

У 1950-х роках у Цзіндечжені був створений центр для виробництва кольорової подполив’яної кераміки, куди запросили досвідчених майстрів, щоб дослідити різні методи випалу високоякісної порцеляни, в тому числі і Jihong.

Хоча в Цзіндечжені керамічна промисловість існувала протягом тисяч років, формула червоної підполив’яної порцеляни завжди була секром, що передававля лише між членами сім’ї. Удача та досвід також грають важливу роль у виробництві такої рідкісної кераміки, як Jihong .

Після наполегливих спроб, дослідники нарешті могли зробити кілька якісних виробів Jihong, які були такими ж красивими, як і древня порцеляна. Вироби були зроблені в традиціних печах і для їх виготовлення довелось спалити 35 тонн дерева.

У 1986 році дослідники в Цзіндечжені  намагались виготовити порцеляну у сучасній печі, з використанням газу, але вона вийшла чорною. Після деяких коригувань формули глазурі, вони нарешті отримали червону підполив’яну порцеляну.

В ході своїх експериментів, дослідники також з’ясували, чому древній червоний підполив’яний посуд, пляшки, миски і тарілки були не вище 40 см. Досягти червоного кольору можна тільки в межах певної температури, з різницею температур не більше ніж на п’ять градусів за Цельсієм. Але в традиційних печах температура падала на десять градусів через кожен метр від джерела тепла.

Сучасні газові печі мають відносно стабільну температуру, і з їх допомогою Цзіндечженський майстер нарешті зробив три вази красиві червоні підполив’яні вази висотою 62 см, , які були подаровані Японським та Турецьким главам уряду.

Інша підполив’яна червона порцеляна, яка може витримувати дуже високі температури, була нещодавно виготовлена в провінції Хунань. Її колір і якість така ж, як у порцеляни Jihong, тож загадкова древня технологія відроджується. Ця нова порцеляна отримала назву “Китайська червона порцеляна”.

Автор: Jeff

Власник: Урядова організація China Culture

Оригінал статті: “The legend of blood red porcelain” 

Перекладач: Тереза Троць

Дозвіл на переклад отримано. 

Кераміка династії Юань та династії Мін

Кераміка династії Юань та династії Мін

Династію Юань (1271-1368 рр) куратори China Online Museum називають «перехідним періодом у розвитку китайської порцеляни». Справді, кераміка того часу зберегла в собі багато від кераміки династії Сун, проте одразу помітно якого розвитку набула підполив’яна біло-блакитна порцеляна. Китайці вже мали досвід роботи з кобальтом, ще з часів династії Тан, але широке поширення  він отримав кілька століть по тому. Кераміка династії Юань характерна не лише блакитним, але й червоним кольором, рідше зустрічається зелений.

Кераміка династії Юань (1271-1368 рр). China Online Museum
Кераміка династії Юань (1271-1368 рр). China Online Museum
Кераміка династії Юань (1271-1368 рр). China Online Museum

Основою для порцеляни був каолін – біла глина, на яку наносили фарби (наприклад, кобальт), а потім покривали глазур’ю. Далі виріб випалювали на високій температурі (близько 1250-1400 ℃)

Окремої уваги заслуговує порцеляна shufu, яку виготовляли у Дзіндечжені – «порцеляновій столиці» країни, де кераміку виготовляли приблизно з першого століття нашої ери. Порцеляна shufu – це масивні вироби, покриті непрозорою, білою, майже матовою глазур’ю. Пізніше технологію виготовлення цієї кераміки удосконалили – так з’явилась порцеляна Dehua, яку виготовляють з часів династії Мін і до сьогодні.

Тарілка Shufu, Династія Юань, Chinese-Antique-Porcelain.com
Shufu, 14 століття

У 1368 році до влади приходить династія Мін (1368-1644 рр). Це період активного розвитку китайської порцеляни – не лише біло-блакитної, але й кольорової. Форми та розпис виробів стають довершеними та більш продуманими. У малюнках того часу зустрічаються арабські мотиви – наслідок активних контактів між Сходом і Заходом, які сприяли обміну культурними цінностями. В період правління династії Мін майстри відкрили багато нових напрямків у кераміці – наприклад jihong (червона, зазвичай монохромна кераміка), doucai (кольорова або біло-блакитна порцеляна, на якій частину малюнку наносили під глазур, а частину – на глазур), wucai (або «п’ять кольорів» – для цієї порцеляни використовували зелений, червоний, жовтий та блакитний кольори на білому фоні), jiaohuang (монохромна жовта порцеляна).  

Кераміка династії Мін (1368-1644 рр). China Online Museum
Кераміка династії Мін (1368-1644 рр). China Online Museum
Кераміка династії Мін (1368-1644 рр), wucai. China Online Museum
Кераміка династії Мін (1368-1644 рр), jiaohuang. China Online Museum
Кераміка династії Мін (1368-1644 рр). China Online Museum

Текст: Тереза Троць 

У статті використані матеріали з: 

Yuan Dynasty Ceramics

Ming Dynasty Ceramics

Yuan Dynasty Ceramics

Кераміка династії Сун

Кераміка династії Сун

Кераміку періоду династії Сун (960-1279 рр) називають однією з найбільш знакових для Китаю. На той час Китай вже міг похизуватись значними здобутками у виготовленні кераміки, проте саме в цей період майстри структурували увесь попередній досвід. Як розповідає Джесіка Чанг (спеціаліст з китайської кераміки та предметів мистецтва у Christie’s), існували цілі словники печей, глазурей та форм – “Якщо вид глазурі не відповідав формі, значить виробу не робили”.

Виріб з майстерні Ru, династія Сун (1127-1279 рр.) (Photos from WeChat MP: ArtAsia艺术亚洲) 

 

Кераміка династії Сун досить мінімалістична, стриманіша в кольорах, ніж кераміка династії Тан (про яку ми вже писали тут), проте більш довершена у формі та стилі. Майстри частіше експериментували з глазур’ю, добиваючись неповторних кольорів та градацій, самому малюнку приділялось менше уваги. Багато експертів відзначають високу якість та міцність цієї кераміки, вона стала основою для розвитку славнозвісної китайської біло-блакитної порцеляни.

Ваза, династія Сун (1127-1279 рр.) (Photos from WeChat MP: ArtAsia艺术亚洲)

Особливо цінуються роботи зроблені в майстернях (або “печах”)  Ru, Guan, Ge, Ding та Jun – п’яти основних та найвідоміших осередках виробництва кераміки у Китаї на той період. Найбільш цінною і рідкісною вважають кераміку з майстерні Ru – деякі вироби оцінюють в кілька мільйонів доларів.

Рідкісна чайна піала, династія Сун (1127-1279 рр.) Діаметр 12,2 см. Оцінюється в 1,500,000$ – 2,500,000$ (CHRISTIE’S)

Маленькою особливістю цієї кераміки є авторські знаки – деякі з робіт династії Сун (а також багато робіт з династії Дінь) мають авторські марки, проте іноді такими знаками є не зумисні відбитки пальців майстра. Як відзначає Дж. Чанг, сучасні копії та підробки позбавленні таких унікальних деталей.

У статті використані матеріали з:

Collecting Guide: Song ceramics

Song Dynasty Ceramics

Song Dynasty Ceramics 

Процес виготовлення вази (фото)

Процес виготовлення вази (фото)

Роботи такого масштабу – це завжди азарт і хвилювання, адже тут потрібна точність і чуття. І дуже багато терпіння.

Вази мають розмір до 1 м, що дає величезний простір для ідей та фантазій, але разом з тим – це велика відповідальність. Робота над вазою, фотографіями якої ми ділимось, тривала близько півтора місяця – глина примхлива і чуттєва до будь-якого впливу, тому робота йшла без поспіху і, що найважливіше, з натхненням.

Набори посуду

Набори посуду

Робити набори посуду – це завжди довго і досить складно, але найголовніше – це неймовірно цікаво. В пам’яті залишається кожен такий сервіз, адже всі вони різні і неповторні. Така кількість різного посуду дає величезний простір для ідей, тому для кожного клієнта ми розробляємо сервіз з ексклюзивними малюнками та відтінками кольорів, знаходимо нові форми та рішення. Набори посуду сприймаються цілісно, наче один великий витвір мистецтва, більше того – всім посудом можна користуватись, що дає можливість насолоджуватись ним кожного дня!