З першого погляду нас важко запідозрити в мінімалізмі. Та й з другого теж 🙂

Мінімалізм набирає усе більшої популярності, особливо серед молоді, а разом з тим – обростає стереотипами і неправильними трактуваннями.

«Мінімалізм – це активна маніфестація того, що важливе, і викидання усього, що зайве»

Коли їдеш на високій швидкості, пейзаж за вікном розмивається, дерева зливаються в одну зелену пляму. Проте варто лише трохи сповільнитись – і починаєш чітко бачити пейзаж, розрізняти деталі. Так і в житті, варто сповільнити рух, і одразу помічаєш усе, що оточує тебе – місто, людей, предмети, події.

Мінімалізм та повільне життя існують, по суті, окремо, проте неодмінно мають в собі щось спільне, переплітаються в деталях.  Коли викидаєш з життя усе зайве – непотрібні речі, справи, контакти, обов’язки – розумієш, скільки простору є навколо. Коли сповільнюєшся – бачиш, скільки зайвого є в житті, в кожному дні, і природно спрощуєш рутину.

Мінімалізм, в першу чергу – про те, щоб володіти лише тими речами, які вам необхідні та подобаються. Якщо вам подобається ваза, привезена з відпустки, і ви кожного разу тішитесь, дивлячись на неї – повірте, ця річ на своєму місці. Та якщо ця ваза вас нервує, не подобається, викликає неприємні спогади – може пора позбутись її?

Мінімалізм, взагалі, не стільки про фізичні речі, скільки про спосіб мислення та стиль життя –  саме в цьому має дещо спільне з повільним життям. 

Я в мінімалізмі найбільше люблю «наступний рівень» – моральний, робочий, ментальний. Позбутись неприємних  думок та справ, займатись лише однією справою за раз, визначити свої пріоритети та відкинути усе зайве – ох, як полегшує життя. Скинути з себе всю купу неважливих справ – це як вперше одягти легеньку курточку замість набридлого, важкого пуховика – і зрозуміти, що весь цей час навколо було тепло, і пуховик був ні до чого. 

Коли сповільнюєш темп свої буднів, так чи інакше приходиш до тих самих висновків. Ми поспішаємо закінчити проекти, викреслити черговий пункт з плану день, і рідко звертаємо увагу – чи настільки важливі чи потрібні ці пункти? 

Мінімалізм – він не про білі стіни та чорні однакові футболки. Як далеко заходити на шляху мінімалізму – це вибір особистий. Я щиро захоплююсь людьми, які володіють лише п’ятдесятьма речами, котрі вміщаються в наплічник – так само я знаю, що мені це точно не принесло б задоволення. Проте, саме ідеї мінімалізму сформували в мене якісне розуміння повільного життя, і зараз я намагаюсь поєднувати обидві концепції тією мірою, яка підходить саме мені. 

В контексті повільного життя ми — свідомо чи ні — використовуємо принципи мінімалізму. Погодьтесь, це неймовірно круто – приходити додому, де навколо тебе лише ті речі, які ти любиш та цінуєш. Може я ніколи й не використаю маленького свічника з яшми – та я завжди усміхаюсь, коли бачу його на своєму робочому столі.

Так само прекрасно прокидатися зранку і знати точно, що потрібно сьогодні зробити, а головне – знати, що це дійсно потрібно, корисно і цілі на день відповідають твоїм пріоритетам. 

Що для вас мінімалізм? Як ви його розумієте, що особливого знайшли в ньому для себе?