антикваріат, кераміка, ручна робота, кераміка ручної роботи, троць, косівська кераміка, гуцульська кераміка, кераміка троць, kosiv ceramics, sgraffito, ceramics, косівська кераміка купити, кераміка купити

Ода антикварним крамничкам

Ми частенько зустрічаємо стереотип, який змушує нас усміхатися, тому хочемо оголосити, що старовинні речі — це не лише каприз багатих людей чи якесь елітне захоплення. Це ще й доволі серйозна форма “прибарахлізму” і щире захоплення багатьох людей з найрізноманітнішими професіями.

Люди, котрі люблять антикваріат — всюди. Ви просто про них не знаєте. Я б хотіла вставити сюди якусь солідну статистику від британських вчених, але вони її ще не зробили. Тому ця стаття — для тих, хто вже безнадійно хворий антикваріатом, і для тих, хто робить в цьому перші кроки.

Перш за все, якщо Ви захопилися антикваріатом — вітаємо, Ви знайшли, куди тринькати свій капітал! В майбутньому Вас чекають антикварні американські гірки (не в буквальному сенсі, це метафора) — Ви переживатимете періоди, коли в усіх антикварних магазинах будуть цікаві та неймовірно прекрасні речі (по законах жанру, Ви в цей час будете банкрутом), та періоди, коли у Вас буде натуральна “ломка”, а ніде не буде достойної речі. Це, насправді, захопливо, можете мені повірити.

З часом Ви прийдете до висновку, що у кожного колекціонера є ніжна історія про те, як це захоплення почалося, кілька ностальгічних історій, що починаються словами “Ти не повіриш, за скільки я купив цю річ!”, та кілька сфер захоплення, у яких він чи вона профі.

Ніжна історія на те й ніжна, що починається з якоїсь дрібнички. Є, звісно, винятки, та частіше за все, любов до антикваріату починається спонтанно і приходить поступово — спочатку тобі несподівано подобається якась старенька дрібничка на базарі, а через рік ти сперечаєшся з продавцем щодо ціни на французьку мідь.

В період становлення тебе як колекціонера — Інтернет твій друг, але книги крутіші (можливо тому, що книги — це моя сфера захоплення). Інформація та практика приходять з часом, хоча Інтернет частенько дражнить тебе фотографіями шикарних речей, і дивитись на це спокійно неможливо.

Ностальгічні історії стосуються тих випадкових оказій, коли Ви несподівано знаходите те, що іменується “шикарно, прекрасно, бомбезно” за ціну, яка описується, як “добре, що вони не знали, скільки це насправді коштує”. Історії ці веселі, авантюрні та захопливі, і переказуються з особливим задоволенням.

Сфери захоплення у всіх свої. В нашій сімейці є кілька сфер, на які ми всі дивимось закоханими очима, але в кожного є своя “спеціалізація”. Наприклад, Христина обожнює текстиль і добре в ньому розбирається. Вона є, як мінімум, останньою інстанцією, коли хтось з нас хоче придбати сорочку чи рушник. Ігор вишукує цікаві старі меблі та предмети інтер’єру, і реставрує їх — всі старовинні меблі в нашому домі пройшли через його руки, бо купувати вже відреставровану річ, цитую, “нецікаво, нудно, та ще й дорого!”. Я маю легкий заскок на скляні аптекарські пляшечки та книги.

Разом з любов’ю до старовинних речей, ти підхоплюєш легкий авантюризм, багато цікавих знань та знайомств. Вивчаєш базари та барахолки, вмієш одразу бачити цікаві речі, знаходиш спільну мову з продавцями. Насправді, антикваріат — це дуже класне захоплення, не обов’язково дороге, але тривале та інформативне.

З часом, починаєш помічати, що усі антикварні крамнички мають між собою щось схоже — уважних, чіпких продавців, які на ходу можуть оцінити предмет, тебе, твої знання та слабкі місця. У них зазвичай трохи насмішкуватий погляд і впевнений голос. Хороший антикварний магазин — це стиль життя і філософія його власника. У його арсеналі знайдеться кілька історій про те, як усе майже пішло прахом, божевільні та неймовірні розповіді про те, як шукали старовинні речі за Радянського союзу, нарікання, що зараз усе зовсім не так романтично та авантюрно.

У антикварних крамничок є постійні клієнти, і продавець вже впізнає їх з порогу, одразу доповідаючи чи є щось цікаве сьогодні. Бути постійним клієнтом в антикварному магазині не зрівняється ні з якою системою лояльності сучасних брендів — ніде Ви не зустрінете настільки індивідуального підходу. У продавця завжди в запасі є кілька дивовижних предметів, котрі він не всім показує, кілька предметів, які він дуже неохоче продає. Він, звісно, постарається на Вас заробити та буде вихвалювати товар — тут вже питання, наскільки добре Ви розбираєтесь в цінах на ринку та скільки особисто готові віддати за певний виріб.

В антикварному магазині вузькі коридорчики між стелажами, столами, буфетами, креденсами, картинами. Місця, виділені спеціально для усякого дріб’язку, для монет та листівок, для столових ножів та аптекарських пляшечок. Туди ризиковано заходити з великою сумкою чи рюкзаком, але абсолютно спокійно можна забутися на кілька годин. Там запах старого дерева, пил на корінцях книжок, окислення на латунних тарілках та мідних турках. Реставровані речі коштують дорожче, нереставрованих — набагато менше.

Певну систему розташування предметів ти починаєш розуміти десь за третім-п’ятим візитом. Починаєш не гірше за власника відчувати простір, і після фрази “Маю нові мідні сковорідки” ти одразу знаєш, де вони стоять і куди дивитись.

В антикварних магазинах атмосфера спокою, наче час зупинився і ти можеш провести тут вічність, наче усе застигло в моменті Тепер, а ще там тихо, як в бібліотеці. Тиша — саме те, що має бути в хорошій антикварній крамничці. Саме в цій тиші можна розчути історії, які нашіптують гарні вироби.

Поділитися у Facebook
Поділитися в Twitter
Поділитися в Pinterest
Надіслати е-мейлом
 Автор тексту: Марія-Тереза Троць
Автор тексту: Марія-Тереза Троць

Людина-оркестр нашої майстерні, веде блог про повільне життя, кераміку та творчість.

error: Content is protected!