Династію Юань (1271-1368 рр) куратори China Online Museum називають «перехідним періодом у розвитку китайської порцеляни». Справді, кераміка того часу зберегла в собі багато від кераміки династії Сун, проте одразу помітно якого розвитку набула підполив’яна біло-блакитна порцеляна. Китайці вже мали досвід роботи з кобальтом, ще з часів династії Тан, але широке поширення він отримав кілька століть по тому. Кераміка династії Юань характерна не лише блакитним, але й червоним кольором, рідше зустрічається зелений.
Основою для порцеляни був каолін – біла глина, на яку наносили фарби (наприклад, кобальт), а потім покривали глазур’ю. Далі виріб випалювали на високій температурі (близько 1250-1400 ℃).
Окремої уваги заслуговує порцеляна shufu, яку виготовляли у Дзіндечжені – «порцеляновій столиці» країни, де кераміку виготовляли приблизно з першого століття нашої ери. Порцеляна shufu – це масивні вироби, покриті непрозорою, білою, майже матовою глазур’ю. Пізніше технологію виготовлення цієї кераміки удосконалили – так з’явилась порцеляна Dehua, яку виготовляють з часів династії Мін і до сьогодні.
У 1368 році до влади приходить династія Мін (1368-1644 рр). Це період активного розвитку китайської порцеляни – не лише біло-блакитної, але й кольорової. Форми та розпис виробів стають довершеними та більш продуманими. У малюнках того часу зустрічаються арабські мотиви – наслідок активних контактів між Сходом і Заходом, які сприяли обміну культурними цінностями. В період правління династії Мін майстри відкрили багато нових напрямків у кераміці – наприклад jihong (червона, зазвичай монохромна кераміка), doucai (кольорова або біло-блакитна порцеляна, на якій частину малюнку наносили під глазур, а частину – на глазур), wucai (або «п’ять кольорів» – для цієї порцеляни використовували зелений, червоний, жовтий та блакитний кольори на білому фоні), jiaohuang (монохромна жовта порцеляна).
Текст: Тереза Троць
У статті використані матеріали з:
