Slow living – дослівно перекладається як «повільне життя» і вже цим інтригує, правда? У час, коли темп наших буднів невпинно прискорюється, концепція осмисленості та повільного життя набуває нового сенсу.
У 1989 році на Іспанській площі у Римі відкрили McDonald’s, що вельми обурило Карла Петріні – засновника руху slow food, з якого усе й почалось. Він протестував проти фастфудів, аргументуючи це тим, що швидке харчування не тільки шкідливе для здоров’я, але й вбиває саму культуру трапези. Рух slow food з того часу набув популярності, зараз його мета – створення якісних ресторанів, культивування традиційної кухні та здорового харчування, підтримка сільського господарства. На офіційному сайті можна знайти багато цікавого – зокрема мене потішив Маніфест Slow Food.
З часом slow food переріс у цілу філософію і став частиною масштабного руху slow living. Основна його ідея – як можна зрозуміти з назви – у тому, щоб не поспішати. Повільно, осмислено проживати цей момент, тут і зараз, відчувати його кожною клітинкою тіла, бачити усі деталі. Це не медитація (хоча має дещо спільне), не рух до просвітлення – це про те, щоб зловити свій розмірений темп і осмислювати те, що відбувається. Slow living також має дещо спільне з мінімалізмом – ти маєш основну концепцію, ідею, але правила визначаєш сам. Карл Оноре, один з найвідоміших адептів цього руху, запевняє – slow living не означає робити усе повільно, це означає знайти правильний ритм і робити усе якісно.
Культура повільного життя має багато відгалужень – повільне мистецтво, повільне читання, повільна освіта, повільні подорожі, повільне садівництво і так далі. Тобто для одних це неспішні прогулянки, без навушників і телефону, без дзвінків і фотографій – ідея в тому, щоб прогулятись парком, спостерігаючи за тим, що навколо, і можливо – за тим, що всередині тебе.
Для інших – ранкові чи вечірні ритуали. Це може бути всього півгодини чи година, яку ти присвятиш собі, своєму тілу та здоров’ю, своїм маленьким захцянкам. Чи година, яку ти витратиш на уважне читання того, що тобі подобається – а не того, що потрібно прочитати до понеділка. Це може бути навіть прибирання раз на тиждень – коли кожна річ повертається на своє місце, викидається усе зайве, а дім наповнюється свіжим повітрям. У мене є знайомі, для яких slow living полягає в тому, щоб приємно та якісно провести час з рідними чи друзями, не відволікаючись ні на що інше.
Якщо занурюватись глибше – slow living плавно почне розповсюджуватись на всі сфери життя, від роботи до стосунків з близькими. З маленьких кроків може початися велика подорож до своїх бажань, до того темпу життя, який підходить саме тобі.
Для мене повільне життя почалось все-таки з трапези. Це теж свого роду ритуал – сервірувати стіл, викласти страви в потрібному порядку (привіт перфекціоністам), поставити красиві келихи (навіть якщо питиму тільки воду), розділити трапезу з близькими людьми. Протягом років ми зберегли традицію збиратись за стіл усією сім’єю – навіть якщо доводиться посунути власний графік на день. Slow food – це їсти повільно, неспішно смакуючи кожен шматочок, ділитись новинами та ідеями, говорити про щось приємне та цікаве, вибудовувати власні традиції. Slow food – це про культуру харчування та якість продуктів, тобто – ніякого фастфуду та напівфабрикатів, адже страви зі свіжих та якісних продуктів не тільки смачніші, але й корисніші для здоров’я.
Моє універсальне правило: менше соцмереж. Хоча ця культура завойовує позиції в digital (існує повільне програмування, повільний дизайн та повільний маркетинг, наприклад), гортати стрічку Фейсбуку кілька годин підряд це не slow living, це прокрастинація 🙂
Прикладів того, як перенести концепцію slow living на повсякденне життя дуже багато. Це гнучка, але дуже корисна ідея – slow living допомагає сконцентруватись на тому що навколо та всередині тебе, відновити енергію та баланс, заспокоїтись, знайти власний темп. Потрібен час, щоб зрозуміти, що таке slow living для тебе, виробити власні правила – або вирішити, що ніяких правил не потрібно.
Почитати:
Карл Оноре «In Praise of Slowness: Challenging the Cult of Speed»
Slow Movement– така собі Вікіпедія по філософії руху
Fish – чудовий український журнал. Як зазначається на сайті, має дві складові “FISH EYE: повільне медіа з широким кутом огляду (wide-angle slow media) і FISH Magazine: незалежне видання про сучасну культуру”
Kinfolk – історія цього журналу дуже класна, як його філософія. На офіційному сайті можна знайти багато цікавого.
Стаття Юлії Копиткової про Slow Living
Подивитись:
Kimi Werner “When you feel the need to speed up, slow down” TEDxMaui
Наше відео про процес створення кераміки – воно медитативно-релаксаційне
