Понад десять років тому дідусь подарував нам книгу “Світ у писанках Тараса Городецького”. У ній представлена виняткова колекція писанок, які можна довго роздягати — кожна прекрасна та оригінальна. Ця книга стала поштовхом для Христини, щоб спробувати інтерпретувати традиційні елементи писанок в кераміку — саме з того часу бере початок мамин “писанковий малюнок”, як ми його називаємо. Мама, відповідаючи на питання про цей орнамент, часто згадує Городецького — неможливо не висловити повагу до цього митця.

Елементи писанок гармонійно єднаються з традиційним гуцульським керамічним орнаментом. Мене досі кожного разу вражає, як мама умудряється в межах одного стилю придумувати нові комбінації елементів. Цей її малюнок легко впізнати візуально, але якщо придивитись — можна помітити відмінність між кожною серією таких робіт.

Ми з мамою часто переробляємо малюнки одне одної на власний манір, іноді один малюнок кочує від мене до мами стільки разів, що це схоже на тенісні подачі. Проте я ніколи не зазіхала на її “писанковий” – тому, що не відчуваю його так добре, як мама. Орнамент — це візуальна музика, складна композиція, яка народжується з першої риски та обростає все новими й новими елементами. Як і музику, орнамент можна скопіювати, але щоб створити новий, кинутись з головою в імпровізацію, поєднати різні стилі в щось нове — для цього потрібне чуття та сміливість.

Мені подобається дивитись, як мамин стиль еволюціонував та розвивався, як мінялась композиція. Таріль “Писанкова” – третя з серії великих настінних тарелей — це втілення більш ніж десятирічного маминого захоплення цим орнаментом. Вона є результатом її праці, терпіння та концентрації, які неодмінно потрібні в такій роботі. Орнамент на тарілці — це пісня чистої, давньої геометрії, це орнаменти, на яких виросло не одне покоління, яке є елементом нашої ідентичності.