Ми однозначно не фанати засаджених городів, грядок, і невпинних експериментів з вирощуванням екзотичних рослин в Карпатському кліматі.

Іноді жартуємо — ми стільки часу проводимо з глиною під час роботи, що на копання в землі просто не вистачає сил та бажання. Але разом з тим — не можемо без зелені навколо, тож стали адептами кімнатних рослин. Чого лише варті сім горщиків красули.
⠀
В якісь моменти, мені здається, що наша дуже помірна (як для галицько-гуцульської сім’ї) тяга до садівництва зумовлена тим, що ми й так постійно щось “вирощуємо” – кераміку, тексти, ідеї, проекти.

Так чи інакше, ми раптом розуміємо, що залучені до чужого процесу творення і зростання — байдуже, чи це маленький коридор чи велика гостьова кімната, або й весь будинок, де планують залучити нашу кераміку. Ми спостерігаємо за розвитком будівництва чи ремонту, як за першими паростками на городі, які іноді треба прополоти, підживити та доглянути.
⠀
Кожному своє — це правило, яке точно працює в садівництві для задоволення. Я знаю людей, які з задоволенням засаджують перфекціоністські грядки петрушки та базиліку, і людей, які мають у своєму розпорядженні одну кімнатну рослинку у горщику. Найцікавіше, що ті й інші отримують задоволення він контакту з землею та процесом вирощування — кожен на своєму рівні.
⠀
Для нас кожне замовлення на предмет інтер’єру означає те саме — це може бути, щось маленьке, щось одиничне, або ціла серія робіт по всьому будинку. Особливо цікаво, коли розумієш, що три-п’ять років тому клієнти вже оформили будинок з елементами наших робіт — і от, повертаються до нас знову, щоб додати щось інше, нове, цікаве. І кожна нова робота — це новий паросток або й цілий кущик, який цвістиме навіть після тебе ❤️

Більше текстів про повільне життя – тут